Мовознавець, правозахисник, дисидент, педагог та в’язень режиму Тихий народився у 1927 році на хуторі Їжівка на Донеччині поруч з Костянтинівкою.

Усе його життя було спротивом тоталітарній системі. Він був співзасновником Української Гельсінської групи. Олекса Тихий боровся за право українців на власну мову та культуру. Через це влада намагалась знищити правозахисника, йому не давали можливості навіть влаштуватися на роботу. Для влади він був «небезпечним рецидивістом». Саме це було написано в рішенні суду, який відправив Тихого на 10 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії особливого режиму з засланням на 5 років.

У 1980 році під час другого засудження він опинився в таборі с. Кучино Пермського краю де на той час вже перебував поет та правозахисник Василь Стус. Помер Олекса Тихий в ув’язненні 1984 року в пермській лікарні у віці 57 років. Лише за 5 років його було перепоховано у Києві.

Маємо не забувати про тих, хто вів боротьбу за Україну в часи тоталітарної темряви та зневіри. На Донеччині не забувають про Тихого. Його ім’я носить один великий проспект, який тягнеться через Слов’янськ та Краматорськ аж до Костянтинівки.