Насамперед – ризикованість ставки на крупнотоварне аграрне виробництво, із розрахунком на сировинний експорт.

Очевидно, що майбутнє – за компактними, інноваційними, територіально розосередженими виробництвами, які будуть забезпечувати економічний розвиток у громадах, але через відносно незначні масштаби не вважатимуться пріоритетними ракетними цілями. 

Після війни існуватимуть два ймовірні сценарії розвитку галузі: відновлення старої структури чи її оновлення. “План-Б” має забезпечити можливості для всіх суб’єктів, справедливий доступ до ресурсів і логістичної інфраструктури. 

Про ідеї, які дозволять уникнути подібних ситуацій в майбутньому, читайте у новій колонці Едуарда Мкртчана, засновника нашого Благодійного Фонду.